В Україні, яка має великий потенціал щодо виробництва сільськогосподарської продукції, сформувалася досить потужна і багатовекторна сфера її переробки. Вона представлена насамперед потужностями харчової промисловості, зазначив віце-президент Національної академії аграрних наук України – в.о. директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко, виступаючи із доповіддю «Перспективи розвитку переробки сільськогосподарської продукції у повоєнній Україні» на сесії Загальних зборів Національної академії аграрних наук України, яка відбулась 12 грудня 2024 року.

За його словами, динаміка та обсяги виробництва у сфері переробки завжди формувалися залежно від стану та потреб економіки країни. Навіть у кризові роки показники діяльності харчової промисловості здебільшого були більш стійкими до впливу негативних змін порівняно з показниками вітчизняної промисловості в цілому.

Зокрема, 2020 року під час пандемії COVID-19 індекс виробництва харчової продукції дорівнював 99,2 % проти 95,5 % в цілому по промисловості. За повномасштабної агресії російської федерації на території України, у 2022 році він становив 78,4% проти 63,3%, а у 2023 року – 106,8 % до 115,6% відповідно.

Упродовж 2015-2023 років найбільшими темпами зростало виробництво цукру (більше ніж у 8 разів), переробки риби (у 5,4 разу) та м’ясної продукції (у 4,3 разу).

У вартісній структурі виробництва найбільшу частку займають олія (24,4 %) і тваринні жири (24,9 %), частка яких впродовж 2015–2023 років майже не змінилася. Проте частка м’яса та м’ясних продуктів за цей період зросла з 11,3 % до 20,5 % завдяки зростанню цін на продукцію.

Через воєнні дії рф на території України у 2023 році проти 2021 року скоротилися вартісні обсяги виробництва олії (-9,6 %), а також продукції борошномельно-круп’яної промисловості (-10,2 %). За рік випереджаючими темпами зросла вартість перероблення риби (+76 %), а також м’яса і м’ясопродуктів (58,7 %).

Відбулися певні зміни у структурі виробництва та споживанні м’ясної продукції. Якщо у 2000-2005 роках в Україні домінувало виробництво та споживання яловичини і телятини, то починаючи з 2010 року найбільше вироблялося м’яса свійської птиці, переважно курячого. Частка свійської птиці зросла з 11,6 % у 2000 році до 54,9 % у 2022 році. Водночас частка свинини зменшилася впродовж 2000-2022 років на 11,8 в.п. – до 28,8 %.

У структурі промислового виробництва хлібобулочних виробів домінує хліб пшеничний, хоча його частка зменшилася – від 48,2 % у 2010 році до 41,6 % у 2021 році.

Наступний за популярністю – хліб житньо-пшеничний. Його частка змінювалася від 29,7 % у 2012 році до 32,1 % у 2015-2016 роках, а у 2021 році дорівнювала 29,7 %.

Частка випуску промислового житнього хліба коливалася у межах 0,6-1,7 %, що не відповідає європейським тенденціям здорового харчування.

Незначним було виробництво лікувальної та оздоровчої продукції: промисловий дієтичний хліб займав 0,1-0,2 % від загального випуску.

Водночас утримуються стійкі позиції булочних виробів – на рівні 20,8-26,5 % від загального випуску, що обумовлено менталітетом місцевого населення.

Упродовж 2010-2022 років суттєві зміни відбулися у структурі виробництва молока-сировини

Якщо у 2010 році із часткою у 59,3 % від загального виробництва переважало молоко першого гатунку, то у 2020‒2022 роках домінуючою стала продукція екстра і вищого гатунку. Частка продукції екстра гатунку зростала випереджаючими темпами – з 4,4 % у 2010 році до 40,8 % у 2022 році. Сукупно продукція екстра і вищого гатунку становила у 2022 році 69,5 % загального асортименту молока.

У 2023 року у структурі продукції харчової промисловості найбільші за обсягами реалізації частки займали виробництво:

• олії і тваринних жирів – 25,1 %, за рахунок експортоорієнтованої соняшникової олії;
• м’яса та м’ясних продуктів – 20,6 %;
• інших харчових продуктів, включаючи цукор, чай, каву – 13,5 %;
• молочних продуктів – 9,9 %.
• промислового хліба, хлібобулочних і борошняних виробів – 5,4 % від загального показника по харчовій промисловості.

Отже, Україна має значний потенціал для подальшого розвитку переробки сільгосппродукції, щоб забезпечити внутрішні потреби за рахунок вітчизняної продукції, а також для нарощування присутності України на світовому продовольчому ринку, перш за все за рахунок збільшення експорту продукції з високою доданою вартістю. Тому прискорений розвиток харчової промисловості слід розглядати як пріоритетний напрям розвитку економіки держави на найближчу перспективу, підсумував Юрій Лупенко.