Економічна ефективність вирощування проса значною мірою залежить від ринкової кон’юнктури — насамперед рівня цін реалізації та стабільності попиту. За відносно невисоких виробничих витрат культура може забезпечувати позитивну рентабельність.

Про це в коментарі AgroPortal.ua розповів заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» з наукової роботи, член-кореспондент НААН Олександр Нечипоренко.

За його словами, у 2023 році її рівень становив 18,7%. У 2024 році внаслідок зниження ціни реалізації більш як на 15% виробництво стало збитковим, а рентабельність знизилася до мінус 0,7%. Проте 2025 року на тлі зростання ціни майже на 26% порівняно з попереднім періодом рентабельність підвищилася до 15,5%.

На думку науковців Інституту аграрної економіки, просо можна розглядати як нішеву, але важливу для аграрного сектору культуру, особливо в умовах кліматичної нестабільності та потреби в диверсифікації виробництва у період повоєнного відновлення. Потенційне зростання посівів залежатиме від поєднання кількох чинників: цінової ситуації, внутрішнього й зовнішнього попиту, доступності каналів збуту і логістики та здатності виробників інтегрувати культуру у власні сівозміни.

За сприятливої ринкової кон’юнктури просо має перспективу для розширення посівів, однак навряд чи набуде статусу масової культури без сталого економічного заохочення.

З агротехнологічного погляду просо належить до культур із порівняно високою адаптивністю. Воно добре пристосовується до різних ґрунтово-кліматичних умов, має короткий період дозрівання та здатне формувати врожай навіть за несприятливих погодних факторів. Культура є теплолюбною й посухостійкою, а також характеризується відносною толерантністю до підвищеного вмісту солей у ґрунті.

Варто відмітити, що вирощуванням проса займаються різні категорії агровиробників. Ця культура є придатною для вирощування як у малих, так і у великих господарствах.

Останніми роками фермерські господарства в середньому забезпечували близько 25% площ проса, що висівалися підприємствами. Водночас 2025 року із 30,4 тис. га зібраних площ понад 9 тис. га (29,6%) припадали на господарства населення.

За словами науковця, для великих агропідприємств характерна вища середня врожайність. Це пов’язано з ширшими технологічними можливостями та кращим ресурсним забезпеченням. Зокрема, торік, як і 2023 року, цей показник перевищував 23 ц/га, істотно впливаючи на формування середньої врожайності культури в Україні.

Урожайність

У 2021 році, який був сприятливим для виробництва, середня врожайність проса в Україні досягла 23,5 ц/га. До цього найвищий показник за роки незалежності становив 18,9 ц/га і був зафіксований у 2015 році.

Попри ризики, пов’язані з воєнними діями на території України, та періодичні посушливі умови, у 2022–2025 роках середня врожайність культури перевищувала 19 ц/га. 

Поточного сезону збирання ще триває, однак наявні дані свідчать, що середній показник наразі перевищує 23 ц/га.

Динаміка посівних площ

Динаміка посівних площ проса в Україні протягом останніх років характеризується значною волатильністю. У 2022 році площі під культурою становили майже 51 тис. га, у 2023 році зросли до майже 90 тис. га, а у 2024 році — до 95 тис. га.

Водночас 2025 року зафіксовано суттєве скорочення — до 33,4 тис. га. Поточного сезону просом засіяно трохи більше 37 тис. га, з яких на цей час зібрано 27 тис. га.

Для порівняння, у 2000 році посівний клин проса становив 437,4 тис. га, після чого простежувалася загальна тенденція до скорочення з окремими періодами зростання.

Науковець додає, що зазначені коливання зумовлені насамперед страховим характером культури: за несприятливих весняних умов і затримки строків сівби ярих культур агровиробники можуть переорієнтовуватися на просо, яке вирізняється невибагливістю, коротким вегетаційним періодом і високою посухостійкістю.

Географія вирощування

Традиційною зоною вирощування проса в Україні є степові регіони. Водночас під впливом повномасштабного вторгнення рф на територію України, зміни виробничої географії та кліматичних чинників ареал культивування цієї культури поступово зміщується і розширюється, зокрема в напрямі Лісостепу та Полісся.

До початку збройної агресії рф проти нашої держави у 2022 році серед основних регіонів-виробників були Одеська область, яка забезпечувала 12,2% загального збору, Харківська — 11,6 , а Херсонська — 10,6%.

У 2025 році лідерські позиції посіли Харківщина (20,4%), Київщина (11,3%) та Полтавщина (11,1%) області Вагомі обсяги виробництва також сформували Вінницька, Житомирська (понад 6%), Сумська (7,5%) і Чернігівська (9%) області.

Вирощування проса набуло ширшого територіального поширення, що знижує доцільність виокремлення лише кількох традиційних регіонів його виробництва.

Збут

У 2025 році обсяг виробництва проса скоротився майже втричі — до 60 тис. т порівняно зі 157 тис. т у 2024 році та 206 тис. т — у 2023 році. Ключовим чинником такого скорочення стало суттєве зниження цін реалізації, що негативно вплинуло на зацікавленість виробників у розширенні посівів. 

Торік із 60 тис. т минулого року близько 20 тис. т було спрямовано на переробку, тоді як решта формувало експортний потенціал. Це свідчить про наявність каналів збуту та відсутність критичних проблем із реалізацією культури. 

Попит на українське просо формується як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Серед основних імпортерів цієї культури останніми роками були Індонезія, Польща, Німеччина, Сполучене Королівство, Італія та Туреччина.

У 2025 році до переліку помітних ринків збуту додалася Кенія, частка якої перевищила 12% загального експортного обсягу, що становив, із врахуванням перехідних залишків попереднього року, близько 90 тис. т.

Загалом експортний напрям залишається для проса важливим елементом ринкової кон’юнктури.

Джерело: AgroPortal